Оцінні антропономінації в українському художньому мовленні початку ХХІ століття

Abstract

Статтю присвячено оцінній лексиці як важливому складнику української номінативної системи й динамічному ресурсу мови художніх текстів. Наведено опис оцінних антропономенів у новітньому українському художньому мовленні з увагою до специфіки їх семантичної структури та функційно-стилістичного навантаження. Джерелами дослідження слугували антропоназви, виявлені в текстах романів Галини Вдовиченко «Маріупольський процес» та Єлизавети Мельниченко «І засяє сонце». Виділено дві основні лексико-семантичні групи: «Назви на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини» (об’єднує такі підгрупи: «Назви людей за віком», «Назви, які вказують на зріст і особливості фігури людини», «Назви на позначення фізичного стану людини», «Назви на позначення зовнішнього вигляду неохайної людини») та «Назви на позначення внутрішніх якостей людини» (складається із підгруп «Назви на позначення інтелектуальних здібностей людини», «Назви людини за поведінкою, деякими вчинками», «Назви людини за ставленням до інших осіб»). Здійснений аналіз ілюстративного матеріалу свідчить про наявність багатого образного лексикону української мови. Більшість репертуару оцінних номінативних одиниць становлять назви на позначення внутрішніх якостей людини (здебільшого із негативною конотацією, що зумовлено творчим задумом майстринь художнього слова). Зафіксовано й фразеологічні номінації як один зі засобів увиразнення емоційно-оцінної характеристики персонажів та їхніх дій. Звернуто увагу й на композити, які найчастіше є компонентом фонду сучасної української оцінної ненормативної лексики. Важливу роль у процесі вираження відповідної конотації відіграють і словотвірні ресурси, зокрема суфікси суб’єктивної оцінки. Перспективу подальших студій вбачаємо в аналізі оцінного потенціалу антропономінації на базі інших українських прозових творів нової доби.

The article is devoted to the evaluative vocabulary as an important component of the Ukrainian nominative system and the dynamic resource of the language of literary texts. The description of evaluative anthroponomens in the newest Ukrainian literary speech is given with attention to the specifics of their semantic structure and functional and stylistic capacity. The sources of the research were the anthroponames found in the texts of Galyna Vdovychenko’s novels “The Mariupol Process” and Elyzaveta Melnychenko’s novels “And the Sun Will Shine”. There are two main lexical and semantic groups: “Names to denote the external qualities and physical condition of human” (combines subgroups “Names of people by age”, “Names indicating the height and features of the human figure”, “Names to denote the physical state of human”, “Names to denote the appearance of a untidy human”) and “Names to denote the inner qualities of human” (includes subgroups “Names to denote the intellectual abilities of human”, “Names of human by behavior or certain actions”, “Names of human by attitude to other people”). The analysis of the illustrative material testifies the presence of a varied figurative vocabulary of the Ukrainian language. Most of the repertoire of evaluative nominative units are names to denote the inner qualities of human (mostly with a negative connotation, due to the creative idea of the masters of the literary word). Phraseological nominations have also been recorded as one of the means of expressing the emotional and evaluative characteristics of characters and their actions. Attention is also paid to the composites, which are most often appear as a component of the fund of modern Ukrainian evaluative non-normative vocabulary. Word-forming resources, in particular suffixes of subjective evaluation, also play an important role in the process of expressing the relevant connotation. We see the perspective of further studies in the analysis of the estimated potential of anthroponomination on the basis of other Ukrainian prose works of the new era.