Перегляд за Автор "Щетиніна, Д. О."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1

Оцінні антропономінації в українському художньому мовленні початку ХХІ століття
(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2020) Дворянкін, В. О.; Щетиніна, Д. О.; Dvoriankin, V. O.; Shchetynina, D. O.
Статтю присвячено оцінній лексиці як важливому складнику української номінативної системи й динамічному ресурсу мови художніх текстів. Наведено опис оцінних антропономенів у новітньому українському художньому мовленні з увагою до специфіки їх семантичної структури та функційно-стилістичного навантаження. Джерелами дослідження слугували антропоназви, виявлені в текстах романів Галини Вдовиченко «Маріупольський процес» та Єлизавети Мельниченко «І засяє сонце». Виділено дві основні лексико-семантичні групи: «Назви на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини» (об’єднує такі підгрупи: «Назви людей за віком», «Назви, які вказують на зріст і особливості фігури людини», «Назви на позначення фізичного стану людини», «Назви на позначення зовнішнього вигляду неохайної людини») та «Назви на позначення внутрішніх якостей людини» (складається із підгруп «Назви на позначення інтелектуальних здібностей людини», «Назви людини за поведінкою, деякими вчинками», «Назви людини за ставленням до інших осіб»). Здійснений аналіз ілюстративного матеріалу свідчить про наявність багатого образного лексикону української мови. Більшість репертуару оцінних номінативних одиниць становлять назви на позначення внутрішніх якостей людини (здебільшого із негативною конотацією, що зумовлено творчим задумом майстринь художнього слова). Зафіксовано й фразеологічні номінації як один зі засобів увиразнення емоційно-оцінної характеристики персонажів та їхніх дій. Звернуто увагу й на композити, які найчастіше є компонентом фонду сучасної української оцінної ненормативної лексики. Важливу роль у процесі вираження відповідної конотації відіграють і словотвірні ресурси, зокрема суфікси суб’єктивної оцінки. Перспективу подальших студій вбачаємо в аналізі оцінного потенціалу антропономінації на базі інших українських прозових творів нової доби.