Еволюція використання торфу для енергетичних потреб: від вогнищ палеоліту до біорефайнингу ХХІ століття

Метою даної роботи є комплексний аналіз багатовікової еволюції технологій використання торфу для енергетичних потреб – від найдавніших часів до сучасних біорефайнгових концепцій – та оцінка його перспектив у контексті біоекономіки та декарбонізації. Встановлено ключові етапи еволюції: від використання торфу неандертальцями в палеоліті через його роль як базового місцевого палива в аграрних суспільствах до індустріалізації видобутку (фрезерний спосіб, брикетування) у XIX-XX ст. та переходу до глибинної переробки в XX-XXI ст. Останній етап включає розвиток композитних палив (торфовугілля, торф’яні водовугільні суспензії, торфовідхідні брикети), термічних методів (піроліз, газифікація, карбонізація) та біотехнологій (анаеробне зброджування, отримання гумінових речовин). Визначено унікальне положення торфу як «повільно відновлюваного» ресурсу з подвійною екологічною роллю: значні викиди CO₂ при спалюванні, але потенціал для стабілізації біоенергетичних процесів та інтеграції в циркулярну економіку за умови раціонального управління та рекультивації торфовищ.